Володимир Хмурич: 5 наслідків пандемії для промисловості
В інтерв’ю інтернет-виданню “Букви” директор індустріального парку “Біла Церква” Володимир Хмурич розповів про ключові наслідки пандемії та карантину для переробної промисловості.
Після трьох років балансування на межі хиткого росту у півтора-два відсотки, виробництво промислової продукції в Україні за перше півріччя 2020-го скоротилося на вісім відсотків. Гірші показники у реальному секторі економіки були тільки у 2014-2015 роках. Тоді виробництво впало майже на 13%. Тепер більш постраждалими виявилися машинобудування, металургія та легка промисловість. За результатами опитування бізнесу, до 20% підприємств зупинили роботу, ще 30% скоротили обсяги виробництва і змінили графік роботи. Інші наслідки коронокризи для промисловості можна умовно поділити на п’ять трендів.
По-перше — це зменшення прибутків і скорочення капітальних інвестицій. За даними фінансових звітів, підприємства відмовляються від програм модернізації основних засобів і скорочують інвестиції на 10-16%. З огляду на те, як виробники діяли в умовах попередніх криз, цей показник, за підсумками року, може погіршитися до 32-35%. Ситуацію ускладнює спад попиту на ринку, падіння цін на продукцію по галузям промисловості і скорочення чистого прибутку. Як результат, інвестиції у збільшення потужностей, розширення виробництв і випуск нових продуктів виявилися не на часі.
По-друге — зростання витрат на забезпечення безпеки та захисту здоров’я працівників. Починаючи з квітня, бізнес зіткнувся із непередбачуваними витратами. Для захисту здоров’я працівників підприємства закуповують засоби індивідуального захисту і системи дистанційного температурного скринінгу. Проводять дезінфекцію виробничих, офісних та складських приміщень. Планують роботу на будівельних майданчиках з урахуванням соціальної дистанції. Щоб зменшити можливість контакту у громадському транспорті і протидіяти розповсюдженню пандемії, компанії організовують перевезення своїх працівників до місця роботи. Підприємства збільшують бюджет на послугами медичного страхування. За деякими підрахунками витрати бізнесу на заходи з охорони праці цього року збільшилися на 18-27%, порівняно з минулого року.
По-третє — впровадження принципів екологічного і ощадного виробництва. Коронакриза зайвий раз акцентувала увагу виробників на важливості раціонального використання ресурсів, зменшенні питомої ваги сировини і викидів на одиницю продукції, та створенні енергоефективного виробництва. Великий бізнес має фінансові і кадрові можливості для руху у бік скорочення споживання електроенергії, природного газу та водних ресурсів. Комплекс дій у цьому напрямку має на меті зменшити собівартість продукції і допомогти інтегруватися до глобальних ланцюгів виробництва і збуту, компенсувавши таким чином фінансові втрати від локдауну. Яскравим прикладом такої інтеграції можуть бути деякі підприємства харчової промисловості, котрі впроваджують системи енергоменеджменту і відкривають нові, зовнішні ринки збуту. У середнього бізнесу менше власних ресурсів для трансформації і створення конкурентоспроможного продукту, втім він може розраховувати на підтримку, наприклад, еко-індустріальних парків в рамках глобальної ініціативи Організації Об’єднаних Націй з промислового розвитку.
По-четверте — захист ланцюгів поставок. Українська промисловість тільки долучається до глобальних ланцюгів поставок, поступово доповнюючи сировинний експорт продукцією з високою доданою вартістю. Драйверами у цьому напрямку є підприємства агропромислового комплексу та фармацевтичної галузі. Через низький рівень інтеграції цьогорічний збій ланцюгів поставок відносно слабко позначився на роботі підприємств. Здебільшого постраждали підприємства з іноземним капіталом, менше — з українським. Обидві групи бізнесів отримали практичний кейс із кризового менеджменту, який, в подальшому, дозволить більш ефективно долати економічні виклики.
По-п’яте — автоматизація технологічних і бізнес-процесів. Вітчизняна промисловість виявилась вразливою до карантинних заходів. Основна частина працівників зайнята безпосередньо на виробництві, де відсутні технічні можливості для організації віддаленої роботи. З початком пандемії підприємства оцінили важливість цифрової трансформації. За відгуками виробників металургійної і фармацевтичної продукції, підключення і використання системи планування ресурсів допомогло зберегти ефективність бізнес-процесів в умовах карантину. Зокрема, частина персоналу мала можливість продовжити роботу у віддаленому режимі. Ставка на автоматизацію основних процесів дозволила підвищити продуктивність, знизивши участь працівників протягом усього циклу виробництва.
Цей тренд тільки набирає оберти і представлений на рівні пілотних проєктів. Основними напрямками автоматизації на вітчизняних підприємствах є переміщення матеріалів за допомогою безпілотних навантажувачів і автоматизація повторюваних задач із використанням промислової робототехніки.
Цього замало, щоб водночас змінити економіку країни.
«
Для широкого розповсюдження інноваційних підходів необхідна наявність дешевих кредитних та інвестиційних ресурсів, адже високотехнологічні виробничі системи як правило доволі капіталоємні. Крім того, вони також вимагають наявності висококваліфікованого людського та управлінського ресурсу. Щоб отримати це все, потрібні час, макроекономічна та політична стабільність і обов’язково активна участь держави у вигляді цільових програм підтримки.
Для створення більшого екосистемного ефекту, обміну ресурсами та диверсифікації ризиків при створенні інноваційних виробництв підприємства об’єднуються в кластери у вигляді індустріальних парків, технопарків, вільних економічних зон тощо. На рівні кластеру є можливість спільного стратегічного планування діяльності на два, п’ять, десять років, зниження ризиків, більш швидкого та ефективного обміну ресурсами.
Розширена версія інтервю із директором індустріального парку “Біла Церква” доступна за посиланням.
